Історія інститута

Iнститут органiчної хiмiї НАН  України є одним з провiдних наукових закладiв Нацiональної академiї наук України. Його виникнення пов’язане з дiяльнiстю наукових шкiл видатних вчених-хiмiкiв України члена-кореспондента АН СРСР С.М.Реформатського в Київському унiверситетi та академiка АН УРСР В.Г.Шапошникова в Київському полiтехнiчному iнститутi. Інститут органічної хімії НАН України  пройшов великий і славний шлях випробувань роками Великої Вітчизняної війни, післявоєнного становлення і невтомної праці протягом останніх десятиріч.

Науковцями Інституту зроблено вагомий внесок у скарбницю світової науки. Загальне визнання отримали дослідження вчених Інституту з теорії кольоровості органічних сполук, механізмів органічних реакцій, хімії гетероциклічних сполук, хімії  фосфор-,  фтор-, та сіркоорганічних сполук, хімії біологічно активних сполук, супрамолекулярної хімії.

А.І.Кіпріановим відкрито явище взаємодії хромофорів у складних органічних барвниках, теоретичне обгрунтування якого дозволило побудувати  сучасну математичну модель забарвлення лінійних спряжених систем і передбачувати забарвлення сполук.

Видатну роль в становленні сучасних уявлень про механізми органічних реакцій відіграла концепція багатоцентрових циклічних перехідних станів Є.О.Шилова.

Відкриття О.В.Кірсановим фосфазореакції дало поштовх бурхливому розвитку нових напрямків в хімії фосфорорганічних сполук.

Принцип побудови суперсильних кислот, запропонований  Л.М.Ягупольським, відкрив нову сторінку в органічній хімії фтору.

Науковцями Інституту створено ряд нових органічних матеріалів різноманітного призначення, які широко впроваджені в хімічній і гідрометалургійній промисловості, сільському господарстві, медицині і ветеринарії.

На базі наукових підрозділів Інституту були створені нові інститути хімічного профілю Національної Академії наук України – Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України, Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України.

Держава високо оцінила здобутки науковців Інституту. Розробки акад. АН УРСР А.І.Кіпріанова із створення спеціальних кінофотоматеріалів відзначено Державною премією СРСР 1942 року. За досягнення в галузі хімії фосфор- та сіркоорганічних сполук академіку АН УРСР О.В.Кірсанову в 1974 р. присуджено Ленінську премію. Багато науковців Інституту відзначені орденами, медалями та  Державними преміями України, Державними преміями СРСР та Ради Міністрів СРСР, преміями імені видатних вчених України.

23 травня 1939 року Президiя АН УРСР, керуючись постановою Ради Народних комісарів УРСР від 8 травня 1939 р., приймає рiшення про створення Iнституту органiчної хiмiї i технологiї АН УРСР на базi Iнституту хiмiчної технологiї АН УРСР та Сектора органiчної хiмiї Iнституту  хiмiї АН УРСР. Затверджується структура новоствореного Iнституту у складi чотирьох вiддiлiв: загального органiчного синтезу — керiвник акад. АН УРСР В.П.Яворський, палива — керiвник академік АН УРСР М.I.Кузнєцов, високомолекулярних сполук — керiвник акад. АН УРСР I.К.Мацуревич; волокнистих речовин та барвникiв — керiвник акад. АН УРСР В.Г.Шапошников. Директором Iнституту призначається акад. АН УРСР В.П.Яворський.

У роки Великої Вiтчизняної вiйни евакуйований до Уфи Інститут органічної хімії та технології АН УРСР разом з Iнститутом хiмiї АН УРСР перетворюється на Об’єднаний iнститут хiмiї АН УРСР. Після смерті академіка АН УРСР В.П.Яворського в 1942 р. директором Об’єднаного інституту хімії призначається  член-кореспондент АН УРСР А.І.Кіпріанов. У жовтні 1943 р. Інститут було переведено до Москви, а в травні 1944 р. —  до Києва.

Після повернення Інституту до Києва А.I.Кiпрiанов проводив роботи з теорії кольоровостi органiчних сполук,  синтезу цiанiнових барвників, створення високочутливих кінофотоматеріалів для вирішення спеціальних завдань оборонного характеру. Пріоритетним напрямком досліджень наукової школи А.І. Кіпріанова був синтез поліметинових барвників для лазерної техніки. В Інституті вперше в світовій практиці синтезовані поліметинові барвники з максимумом поглинання 1200-1300 нм. Було закладено фундамент молекулярної люмінісценції поліметинових барвників, що дало змогу отримати принципово нову інформацію про природу внутрішньо- і міжмолекулярних взаємодій в їх розчинах та дозволило знайти нові сфери практичного застосування поліметинів в інформаційних технологіях, фотовольтаїці і електролюмінісценції.

В 1945 р. член-кореспондент АН УРСР П.В.Головiн організував лабораторію хімії і технології вуглеводів. Її робота була спрямована на створення сучасних технологій і апаратурного оформлення цукрового виробництва, очищення цукрових соків, кристалізації цукру, а також одержання гліцерину з меляси і фруктози рослин.

В 1947 р. Є.О.Шилов — фундатор наукової школи — створює лабораторiю механiзмiв органiчних реакцiй. Він був одним з піонерів вчення про механізми органічних реакцій і запропонував та обґрунтував цілий ряд фундаментальних положень про їх протікання. Його принцип донорно-акцепторної взаємодії є одним з основних постулатів сучасного вчення про механізми органічних реакцій. Він першим висловив ідею про те, що утворення циклічних перехідних станів полегшує перебіг хімічних реакцій.

Дослідження механізмів біохімічних реакцій привело до заснування в Інституті в 1963 році лабораторії фотосинтезу, яку очолив талановитий учень Є.О. Шилова – член-кореспондент АН УРСР О.О. Ясніков. Науковим напрямом робіт О.О. Яснікова був пошук та вивчення хімічних реакцій, що моделюють окремі темнові і світлові стадії фотосинтезу у зелених рослинах.

В зв’язку з курсом країни на хімізацію та широке впровадження полімерів в народне господарство в Інституті в 1951 році  створюється лабораторія  хiмiї високомолекулярних сполук, яку очолив К.А.Корнєв – автор іменної реакції Корнєва. В 1958 р. на основі цієї лабораторії було організованой  Інститут хімії полімерів та мономерів АН УРСР. Зараз це потужний Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України.

В 1951 році в Інституті створюється  лабораторiя інсектицідів, яку очолив О.В.Кiрсанов — учень академiка О.Є.Чичибабiна. Основним напрямком робiт лабораторії були дослiдження в галузі хімії фосфора.  В 1960 р. О.В.Кiрсанов очолив Інститут. На цій посаді він працював до 1983 року.

Академік АН УРСР О.В. Кірсанов є фундатором наукової школи з хімії фосфороорганічних та сіркоорганічних сполук в Україні, автором фосфазореакції, яка в світовій хімічній літературі дістала назву реакції Кірсанова. Наукова діяльність О.В.Кірсанова — повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики.  За дослідження  фосфороорганічних сполук Олександр  Васильович в 1974 році був нагороджений Ленінською премією в галузі науки і техніки.

На початку 70-х рокiв розпочався бурхливий розвиток хімії елементоорганічних сполук. За цим напрямком працювало 8 наукових підрозділів: відділ хiмiї фосфороорганiчних сполук,  хiмiї елементоорганiчних iзоцiанатiв, хiмiї фтороорганiчних сполук, хiмiї комплексоутворюючих фосфороорганiчних сполук, хiмiї елементоорганiчних сполук, хiмiї сiркоорганiчних сполук, хiмiї фосфоранiв, хiмiї полiгалоїдорганiчних сполук.

Члени Академії наук України
акад. АН УРСР В.П.Яворський	акад. АН УРСР В.Г.Шапошников	Акад. АН УРСР І.К. Мацуревич	Акад. АН УРСР М.І. Кузнецов
Акад. АН УРСР А.І.Кіпріанов	Акад. АН УРСР Є.О.Шилов	Акад. АН УРСР О.В. Кірсанов	Акад. НАНУ Л.М.Марковський
Акад. НАНУ В.П.Кухар	Акад. НАНУ М.О.Лозинський	Чл.-кор. АН УРСР П.В.Головін	Чл.-кор. АН УРСР К.А.Корнєв
Чл.-кор. АН УРСР Г.І.Деркач	Чл.-кор. НАНУ О.О.Ясніков	Чл.-кор. НАНУ Ю.Г.Гололобов	Чл.-кор. НАНУ В.І. Кальченко

Суттєвий внесок в хімію органічних  сполук фосфору та кремнію вніс учень Кірсанова — член-кореспондент АН УРСР Г.І. Деркач. Він розробив методи окиснювального імінування сполук тривалентного фосфору, запропонував синтетичні підходи до  ацилізо(тіо)ціанатів кислот фосфору, галогенсілілізоціанатів та інш.

Інший талановитий учень О.В.Кірсанова – академік НАН України В.П.Кухар зробив значний внесок в хімію фосфорорганічних сполук (трихлорфосфазополіхлоралканів, шестичленних фосфоровмісних гетероциклів)  та полігалогенорганічних сполук.

За науковим напрямком з хімії фосфороорганічних та силілорганічних сполук успішно працював член-кореспондент НАН України Ю.Г.Гололобов.

Учень А.І.Кіпріанова — Л.М.Ягупольський створив наукову школу з хімії фтору. Завдяки зусиллям школи Л.М.Ягупольського відбувається бурхливий розвиток нового наукового напрямку — хімія ароматичних та гетероциклічних сполук з фторовмісними замісниками. Інтенсивно проводяться дослідження з синтезу ціанінових барвників з фторовмісними замісниками в гетероциклічних ядрах і з атомами фтору та перфтороалкільними групами в поліметиновому ланцюзі.

З 1983 р.  протягом 15 рокiв директором Iнституту був академік НАН України Л.М. Марковський. Роботами Л.М. Марковського і його учнів був зроблений вагомий внесок у хімію органічних сполук сірки, селену і телуру; хімію органічних сполук фтору; хімію сполук гіпо- та гіперкоординованого фосфору; хімію стабільних радикалів; фосфоротропну таутомерію; хімію фосфоровмісних краун-етерів; супрамолекулярну хімію. Під його керівництвом розроблено і впроваджено в виробництво серію оригінальних  антипіренів і термостабілізаторов полімерних матеріалів, які  знайшли широке застосування в електротехнічній і гірничій промисловості, а також у ракетно-космічній техніці. Л.М. Марковський за цикл робіт „Макроциклічні сполуки: синтез, структура, властивості” був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.

В 1998 році Iнститут очолив академік НАН України М.О.Лозинський. Важливим фундаментальним і практичним напрямком робіт, виконаних під керівництвом М.О.Лозинського в галузі біологічно активних сполук природного та синтетичного походження, є пошук нових структур і фармакофорних груп, які відповідають за появу специфічної біологічної активності. Був виконаний великий цикл робіт із синтезу нових типів кисень-, азот-, сірковмісних 5- і 6-членних конденсованих гетероциклічних систем. М.О.Лозинським створені та впроваджені субстанції лікарських засобів Амбен, Бемітил, Томерзол,  Ломаден,  Етоній, Адемол, Мебіфон, Яктон.

З 2011 року Інституту очолює чл.- кор. НАН України В.І. Кальченко. Пріоритетним напрямком сучасних досліджень Інституту є супрамолекулярна хімія. Роботи в галузі супрамолекулярної хімії, які виконуються під керівництвом члена-кореспондента НАН України В.І. Кальченка, спрямовані на молекулярний дизайн, синтез та вивчення супрамолекулярних взаємодій макроциклічних сполук — краун-етерів, каліксаренів, тіакаліксаренів та каліксрезорцинаренів. В результаті досліджень створені високоселективні рецептори молекул та йонів, наближені за властивостями до природних ферментів. Отримані сполуки мають широкі перспективи практичного застосування в різноманітних галузях науки і техніки.

На сьогодні в Інституті на світовому рівні проводяться фундаментальні дослідження з цілеспрямованого молекулярного дизайну та синтезу нових типів фізіологічно активних гетероциклічних та макроциклічних сполук. Розробляються стереоселективні методи синтезу енантіомерно чистих органічних сполук різноманітних класів. Створюються нові методи фторування .

Інноваційні розробки Інституту спрямовані на створення лікарських препаратів, фізіологічно активних речовин для медицини та ветеринарії; ціанінових барвників для фотовольтаїки, голографії, лазерної техніки; каталізаторів органічних реакцій для хімічної промисловості; високоселективних комплексо-утворювачів молекул та іонів для сенсорних пристроїв, екстрагентів та сорбентів радіонуклідів.

Більш детальніше про історію інституту та його роботу можна прочитати в книзі “Інститут органічної хімії НАН України 70”